Київ нарощує власне виробництво дронів і ракет, однак європейські партнери досі обережно ставляться до глибокої промислової кооперації з українським оборонним сектором. Україна прагне перетворитися на один із ключових оборонних центрів Європи, але цей проєкт поки залишається на початковій стадії. Як пише Le Monde, західні союзники одночасно хочуть допомагати Києву, зберігати стратегічну обережність у військово-промисловій співпраці та не допустити появи нового сильного конкурента на європейському ринку озброєнь.
Тема стала особливо актуальною на тлі саміту НАТО в Анкарі 7–8 липня. Альянс окремо виніс на порядок денний оборонне виробництво, інвестиції та спільні закупівлі, оскільки європейські країни намагаються наростити випуск зброї після кількох років повномасштабної війни Росії проти України. За даними Le Monde, одним із прикладів нової співпраці стало використання технологій французької групи Safran в українській ракеті Flamingo.
Йдеться про ракету з дальністю до 3000 км, яку Україна презентувала на оборонній виставці Eurosatory у Франції. Видання пише, що Flamingo працює із системою наведення Safran, інтегрованою понад рік тому. Французька компанія також заявила про присутність своїх технологій у кількох інших продуктах Fire Point — українського виробника Flamingo та далекобійних дронів.
Крім того, Safran постачає українським гравцям навігаційні рішення, оптико-електронні системи, антидронові засоби та інструменти для аналізу розвідданих через свою дочірню компанію Preligens. Окремо Le Monde згадує KNDS, ще одного великого європейського оборонного виробника. Компанія повідомила про інтеграцію комплекту наведення на наземний робот української компанії UTT.
Така платформа може евакуювати поранених або тягнути до 2 тонн обладнання та працювати автономно до 72 годин. Такі проєкти показують, що український оборонний сектор поступово переходить від виробництва простіших безпілотників до складніших систем, де потрібні західні технології, компоненти, ліцензії та довгострокові промислові угоди. Водночас саме тут виникає головне обмеження.
Європейські виробники бачать в Україні не тільки партнера, а й потенційного конкурента. Українські компанії мають бойовий досвід, швидко тестують рішення на фронті та можуть виробляти частину систем дешевше, ніж традиційні оборонні концерни ЄС. За даними Le Monde, це вже створює напруження навколо окремих проєктів.
Зокрема, видання згадує плани Rheinmetall щодо виробництва бойових машин Lynx: один із майданчиків спочатку розглядали в Україні, однак на початку червня німецький концерн, за інформацією газети, схилився до подібного проєкту в Румунії в межах контракту на понад 5 млрд євро. Для української економіки ставка дуже висока. Якщо Київ зможе закріпити глибоку кооперацію із західними оборонними компаніями, це означатиме нові виробництва, робочі місця, технологічний трансфер і більшу стійкість до затримок із постачанням зброї.
Якщо ж союзники обмежаться точковими проєктами, Україна й надалі залежатиме від політичних рішень партнерів і темпів виробництва за кордоном. Президент Володимир Зеленський на полях саміту НАТО знову закликав союзників посилити українську ППО. За його словами, Україна здатна багато робити самостійно, але у питанні протиповітряної оборони потребує більшої рішучості партнерів.
По матеріалах: Le Monde, NATO, AFP
