З того часу, як восени 2024 року північнокорейські військові приєдналися до війни РФ проти України, вони суттєво покращили свої навички на полі бою та перетворилися на серйозного супротивника для українських військових. Про це пише Wall Street Journal у своєму аналітичному матеріалі про те, як військові із Північної Кореї засвоюють уроки війни Росії проти України. Зрештою сили КНДР стали одним із чинників, які суттєво допомогли росіянам потіснити захисників України у Курській області РФ. Солдати армії КНДР звикли обирати смерть замість полону, отримали підтримку з неба від РФ, адаптувалися до загрози безпілотників і нехтують життям ще більше, ніж росіяни. «Вирішальні бої у Курській області, звідки українська армія нині значною мірою відступила, показують, як північнокорейські сили блискавично адаптували свою ще донедавна застарілу тактику до найбільшої війни в Європі після Другої світової», — пише WSJ.Видання описує один з таких боїв, який стався у лютому 2025 року біля села Свердликове на Курщині. Спочатку атака на українські позиції виглядала як типовий російський штурм: КАБи вдарили по бліндажах 225-го окремого десантно-штурмового полку ЗСУ, а потім хвилі ворожої піхоти невеликими групами почали наступали на українські сили під артилерійським вогнем. Піхота наступала такою кількістю, що українські військові були змушені відступити за річку, зайнявши нові оборонні позиції на протилежному березі. Тод, прослуховуючи радіозв'язок ворога, українські захисники почули незрозумілу для них мову — корейську.«Вони все наступали, наступали й наступали вперед. Ми мали там [у лютневому бою під Свердликово] роту, тоді як вони атакували батальйонами», — розповів WSJ капітан Олег Ширяєв, командир 225-го полку, який воює на Курщині від початку операції з серпня 2024.Штурми військ КНДР у лютому-березні 2025 року суттєво відрізнялися від їхніх перших вилазок на поле бою в грудні 2024-го, нагадує видання. Тоді північнокорейські солдати йшли в атаку великими групами без підтримки артилерії, безпілотників чи бронетехніки, що робило їх легкою мішенню для українських захисників. На тому етапі вони не користувалися раціями, передавали команди голосом, та не зважали на загрозу безпілотників — бо, вочевидь, ніколи раніше не стикалися з нею.Однак вже до лютого 2025-го суттєвою перевагою військових КНДР на Курщині стала їхня велика чисельність, фізична витривалість, готовність просуватися під вогнем у поєднанні зі значно покращеними тактичними навичками — включаючи пересування невеликими групами та прийоми «полювання» на українські БПЛА. Крім того, тепер північнокорейці у штурмах мають повну підтримку всього російського арсеналу озброєння, від КАБів до артилерії та ударних безпілотників. «Вони стали більш інтегрованими з російськими військами, і [тепер] коли північнокорейці завершують свої штурми, то росіяни зазвичай захоплюють позиції [українських сил]», — пише WSJ.Крім того, як нагадує видання, навіть коли північнокорейці роблять помилки на полі бою, українцям важко взяти їх у полон, тому що багато хто з військових КНДР обирає смерть. Кілька десятиліть тому північнокорейський спецназ був навчений зберігати одну кулю наостанок та натискати на курок із вигуком «Хай живе наш лідер Кім Ір Сен!» — замість того, щоб потрапили в полон. Тепер замість кулі використовують підрив гранати, розповів WSJ Майкл Медден, дослідник з Центру Стімсона у Вашингтоні.У грудні один північнокорейський військовий у Курській області, оточений українським спецназом, підірвав гранату, вигукнувши: «Генерал Кім Чен Ин!». А двох полонених, яких українцям вдалося схопити живими, довелося відмовляти від самогубства.Зазнавши величезних втрат на початку січня 2024-го, північнокорейські війська ненадовго зникли з поля бою, щоб повернутися приблизно через місяць у лютому — саме тоді, коли Росія посилила свої спроби витіснити українських військових з Курщини, «щоб позбавити Україну розмінної монети в мирних переговорах».Відтоді північнокорейські солдати «були одними з найцінніших на полі бою», зокрема завдяки вже згаданій інтеграції з російськими військами та поліпшеній тактиці в поєднанні з їхньою витривалістю, пише WSJ з посиланням на українських військових та аналітиків.Зараз північнокорейські командири дислокуються разом з росіянами і передають інструкції своїм співвітчизникам корейською мовою, повідомив WSJ представник військової розвідки України. А «на землі» північнокорейці розуміють елементарні слова російською, які вони вивчили за місяці підготовки. Вирішальною ж перевагою є готовність північнокорейців наступати під вогнем. «Кинувши вперед величезну масу, вони почали здобувати певні позиції», — констатував Олег Ширяєв, командир 225-го полку ЗСУ.Село на Курщині, яке захищали його підлеглі, було розташоване уздовж одного з критично важливих для України логістичних шляхів, які забезпечували постачання українських сил на території Росії. У лютому 2025 року росіяни кинули все, що мали, на українських захисників цих логістичних артерій. Вони масово використовували оптоволоконні дрони, які не вразливі до електронних перешкод, та КАБи — навіть для ударів по позиціях, де оборонялися лише двоє-троє українців. Ширяєв розповідає, що опісля побратими загиблих на цих позиціях українських захисників навіть не могли наблизитися до локацій, щоб ідентифікувати тіла та «попрощатися з ними належним чином».Розбомбивши мости, щоб відрізати українців на Курщині, північнокорейська піхота рушила вперед під прикриттям артилерійського вогню. Просуваючись полями та невеликим лісом, вони використовували тактику російської піхоти, рухаючись меншими [ніж у грудні] групами по три-п'ять осіб, розповів Ширяєв.За словами солдатів і аналітиків, подібні картини можна було спостерігати по всьому Курському фронту в подальші тижні. Тиск, який змусив підрозділ Ширяєва відступити, був однаковим на північній та на південній межі територій, контрольованих Україною на Курщині. Зрештою це утворило «кліщі», що дозволило російським пілотам безпілотників уражати машини, які українські сили використовували для постачання своїх сил.До середини березня українські військові значною мірою відступили з Курської області, обороняючи лише невеликий шматок території поза російським кордоном.WSJ пише, що Ширяєв вказав на одну з ключових відмінностей північнокорейців від українців на полі бою: явне ігнорування цінності людського життя, у чому солдати КНДР перевершують навіть росіян.«Чому штурмують саме корейці? Вони краще підготовлені психологічно і фізично. У Курській області вони виконали свою місію», — каже український командир.«Вони платять кров’ю. Але цей досвід не пропаде даром», — додає Ширяєв.
