В Україні вже експериментують із бойовими системами, які після запуску здатні самостійно рухатися до цілі без подальшого втручання оператора. Одночасно масове застосування дронів настільки змінило поле бою, що класичні масштабні наступи бронетехніки за нормальної видимості стали вкрай складними. Про це заявив колишній директор ЦРУ та екскомандувач силами США і НАТО Девід Петреус в інтерв'ю РБК-Україна.
За його словами, Україна вже проводить експерименти зі справді автономними системами: після запуску апарат може рухатися до визначеної цілі без постійного керування людиною. Петреус очікує, що протягом другої половини 2026 року кількість таких систем на полі бою суттєво зростатиме. Наступним етапом, за його оцінкою, стане поєднання автономності з новими пусковими комплексами.
Замість команд операторів, які безпосередньо запускають кожен дрон, можуть дедалі активніше використовуватися дистанційно керовані автоматизовані установки. Це дозволить частково зняти одну з нинішніх проблем – залежність масштабів застосування БпЛА від кількості підготовлених пілотів та швидкості запуску. Петреус зазначив, що Сили оборони зараз використовують понад 10 тис. дронів різних типів на добу.
За його оцінкою, протягом року Україна може виготовити близько 8 млн безпілотників. Офіційні дані також свідчать про відповідний масштаб галузі. РНБО ще на початку 2026 року повідомляла, що виробничі потужності українського ОПК перевищують 8 млн FPV-дронів на рік, а їхнім виробництвом займаються понад 160 компаній.
При цьому елементи автономності вже застосовуються у реальних бойових умовах. У червні Міноборони повідомляло про український дрон-перехоплювач, розробка якого автоматизує близько 95% процесу – від запуску до знищення російського ударного БпЛА. Система на той момент уже пройшла бойове випробування на Харківщині.
Масове поширення безпілотників, за словами Петреуса, одночасно радикально змінило застосування традиційної сухопутної техніки. Він оцінює глибину так званої зони ураження на окремих ділянках фронту приблизно у 25-35 км. У цій зоні за нормальної видимості практично неможливо провести масштабне переміщення бронетехніки непоміченим.
Розвідувальні дрони виявляють цілі, після чого по них швидко спрямовуються FPV або бомбардувальні безпілотники. Навіть сучасний захист танка, на думку Петреуса, не усуває проблему. Спочатку безпілотники можуть позбавити машину рухливості, пошкодивши ходову частину, після чого нерухому техніку значно простіше знищити повторними ударами.
Через це бронетехніка отримує більше можливостей для маневру переважно за умов, коли робота дронів суттєво ускладнена – наприклад, у густому тумані або під час сильної заметілі. Петреус зазначає, що російські війська враховують це та готують танки до використання саме в такі часові вікна. Зміни торкнулися й артилерії.
На думку американського генерала, вона вже не відіграє настільки центральної ролі, як ще півтора-два роки тому. Щоб працювати поблизу зони ураження дронів, артилерійським системам потрібні ретельно замасковані позиції, приманки та можливість швидко залишити район після кількох залпів. Схожу тенденцію раніше фіксувала і РНБО: масове використання FPV-дронів дозволило створювати на окремих напрямках зони ураження, які суттєво обмежують пересування важкої техніки та транспорту противника.
Петреус вважає, що це лише початок переходу до нового типу війни. Надалі системи розвідки, управління, наведення та ураження дедалі більше працюватимуть як єдиний автоматизований комплекс, тоді як роль людини поступово зміщуватиметься від безпосереднього керування кожним апаратом до контролю за роботою цілої мережі автономних систем. За матеріалами: РБК-Україна, Міністерство оборони України, РНБО України
