Водень зазвичай виробляють на заводах — з природного газу або води. Але у нового напрямку енергетики зовсім інша логіка: компанії шукають газ, який вже утворився природним шляхом всередині Землі. Для цього проводять геофізичну розвідку та бурять свердловини майже так само, як під час пошуку нафти й природного газу.
У серпні в канадській провінції Саскачеван почалося буріння чергової свердловини Lawson 3. Її завдання — допомогти зрозуміти розміри та структуру підземного скупчення природного водню, виявленого раніше. Компанія MAX Power поки що не будує там водневий завод і не оголошує про промисловий видобуток: вона намагається з'ясувати, чи здатний природний резервуар давати достатньо газу для комерційного проекту.
Саме ця різниця — між знайти водень і довести, що його можна вигідно видобувати — зараз визначає всю нову галузь. Що таке білий воденьПриродний, або геологічний, водень — це молекулярний водень H₂, який природним чином утворюється та накопичується під землею. Його також називають білим воднем (white hydrogen), а іноді — золотим.
Єдиної офіційної системи «кольорів» водню при цьому не існує. Головна відмінність від звичних способів отримання палива в тому, що цей водень не потрібно спочатку виробляти. Так званий сірий водень сьогодні в основному отримують з природного газу, при цьому утворюється вуглекислий газ.
Зелений водень отримують електролізом води з використанням відновлюваної електроенергії — такий варіант може мати значно менший вуглецевий слід, але потребує великих обсягів електроенергії та дорогого обладнання. Якщо ж придатний для видобутку водень вже знаходиться в геологічному резервуарі, схема теоретично стає ближчою до газової галузі: знайти поклад, пробурити свердловину, підняти газ на поверхню, очистити його та доставити споживачу. Звідки водень взагалі береться під землеюВчені знають кілька природних процесів, здатних постійно або періодично утворювати H₂.
Один із найбільш вивчених пов'язаний з реакціями води з багатими на залізо гірськими породами. У певних геологічних умовах залізо окиснюється, а з молекул води вивільняється водень. Цей процес особливо цікавить геологів під час дослідження так званих ультраосновних порід.
Інший механізм — радіоліз: природне радіоактивне випромінювання в земній корі здатне розщеплювати молекули води з утворенням водню. Однак самого утворення газу недостатньо. Щоб виникло родовище, водень повинен мігрувати через породи, потрапити у відповідний резервуар і не вийти на поверхню.
Тому дослідники шукають одночасно джерело газу, шляхи його міграції, пористі породи-колектори та геологічні структури, здатні утримувати водень. Чому його не знаходили ранішеНа перший погляд дивно, що нафтогазова галузь пробурила мільйони свердловин, а розмова про великі запаси природного водню почалася лише нещодавно. Геологічна служба США (USGS) пояснює це досить просто: нафтовики в більшості випадків шукали не там і не те.
Геологічні умови, сприятливі для утворення водню, не обов'язково збігаються з районами нафтових і газових родовищ. Крім того, під час традиційного буріння водень довгий час взагалі не був цільовим газом, тому його могли не вимірювати відповідними приладами. Ситуація почала змінюватися після виявлення водню в різних геологічних умовах — від Малі та Албанії до Північної Америки й Австралії.
За даними USGS, вже до кінця 2023 року геологічний водень шукали понад 40 компаній — приблизно вчетверо більше, ніж у 2020-му. Канада зараз перевіряє, чи можна перетворити знахідку на родовищеОдин із найпомітніших експериментів триває зараз у Саскачевані. Наприкінці 2025 року MAX Power пробурила свердловину Lawson спеціально для пошуку природного водню.
Подальші випробування підтвердили вільний приплив газу на поверхню. В окремих пробах з керна концентрація водню досягала 28,6%, а під час випробування через обсадну колону лабораторії отримали значення приблизно від 16,8% до 19,1%. У липні 2026 року компанія почала бурити додаткові свердловини, щоб зрозуміти, наскільки широко поширюється система. 5 серпня стартувала Lawson 3, розташована приблизно за 1,2 км від першої свердловини.
Мета зараз набагато прозаїчніша за гучні розмови про «нове джерело енергії»: геологам потрібно визначити розміри резервуара, концентрацію газу, тиск, стійкість припливу та те, як поводитиметься свердловина під час тривалої експлуатації. Тільки після випробувань на дебіт, тиск і характеристики резервуара стане зрозуміло, чи може знахідка перейти від геологічного відкриття до комерційного видобутку. А в Канзасі одна з перевірок уже показала, наскільки великий ризикПоказовий приклад надійшов у серпні зі США.
Компанія HyTerra також шукає природний водень і гелій у Канзасі. Влітку вона провела 14-денне виробниче випробування свердловини McCoy-1, щоб перевірити, чи здатний знайдений резервуар підтримувати стійкий потік газу. Результат виявився набагато менш вражаючим, ніж початкові геологічні ознаки.
Потік газу становив близько 0,1 млн стандартних кубічних футів на добу, а попередній аналіз показав низьке насичення дослідженої ділянки газом. Компанія вирішила поки що не проводити випробування другої запланованої зони та переглянути подальшу програму. Це важлива деталь для всієї історії з білим воднем: наявність H₂ у породах ще не робить свердловину економічно придатною.
Одне природне джерело вже понад десять років дає енергіюНайвідоміший діючий приклад природного водню знаходиться біля села Буракебугу в Малі. Газ там випадково виявили ще в 1987 році під час буріння водяної свердловини. Пізніше з'ясувалося, що в резервуарі міститься водень високої концентрації.
З 2012 року газ використовують для виробництва електроенергії для населеного пункту. Дослідження цього родовища показали незвичайну особливість: за роки експлуатації тиск не знижувався так, як очікувалося б від звичайного газового резервуара. Вчені припускають, що система поступово поповнюється новим воднем.
Однак переносити цей результат на інші родовища не можна. У дослідженні 2026 року вчені показали, що в деяких типах порід природне утворення водню відбувається досить повільно, а накопичення великих обсягів може займати тисячі або навіть десятки тисяч років. Крім того, Буракебугу залишається відносно невеликим проектом.
Він доводить, що природний водень можна отримувати зі свердловини та використовувати для енергетики, але не доводить існування величезної світової індустрії, здатної швидко замінити природний газ. Чому за білим воднем все одно почалися перегониПотенційна економіка виглядає привабливо. У разі вдалого родовища компанії не доведеться витрачати природний газ як сировину або використовувати величезні обсяги електроенергії для електролізу води.
Основні витрати зміщуються в бік геологорозвідки, буріння, очищення газу, компримування та транспортування. Техніко-економічне дослідження, опубліковане в 2026 році на основі сприятливих умов родовища в Малі, показало, що при масштабуванні природний водень теоретично може наблизитися до дуже низької собівартості. Але автори одночасно підкреслюють залежність результату від дебіту свердловин, глибини, концентрації газу та особливо витрат на доставку.
Саме тому потенційно дешевий водень під землею може виявитися дорогим, якщо родовище дає мало газу або знаходиться далеко від споживача. Де такий водень може знадобитисяСьогодні світовий попит на водень вже перевищує 100 млн тонн на рік. Майже весь цей обсяг використовується не автомобілями, а промисловістю — передусім нафтопереробкою та виробництвом аміаку й інших хімічних продуктів.
Якщо геологічний водень вдасться видобувати дешево і з низькими викидами, найочевиднішими першими покупцями можуть стати підприємства, які вже споживають H₂ і яким не доведеться створювати ринок з нуля. У більш довгостроковій перспективі водень розглядають для виробництва сталі, синтетичного палива, окремих видів важкого транспорту та зберігання енергії. Наскільки великі запаси — поки що головне питанняОцінки виглядають вражаюче.
Моделювання USGS передбачає, що в земній корі потенційно можуть знаходитися мільйони мільйонів тонн природного водню. Але ця цифра не означає наявність такого ж обсягу доступних запасів. Значна частина газу може знаходитися занадто глибоко, далеко від суші, у занадто невеликих скупченнях або в породах, з яких його неможливо економічно вилучити.
Тому зараз білий водень знаходиться приблизно там, де багато нових сировинних галузей знаходяться до появи перших великих родовищ: геологи вже знають, що ресурс існує, але ще не знають, наскільки часто природа збирає його в поклади, які має сенс розробляти. Буріння в Канаді, США та інших країнах має дати відповідь саме на це питання. Якщо хоча б частина проектів підтвердить стійкий промисловий приплив, водень уперше зможе стати не лише паливом, яке людина виробляє, а й природним енергетичним ресурсом, який шукають під землею.
