Україна після важкої зими змогла змінити динаміку війни, а Росія дедалі частіше платить високу ціну за слабкі результати на полі бою. Одним із символів цієї зміни став парад 9 травня у Москві, який уперше за два десятиліття пройшов без танків та іншої важкої військової техніки на Червоній площі. The Economist пише, що російська влада відмовилася від демонстрації бронетехніки та ракетних комплексів через ризик українських ударів.
Перед парадом у Москві та Санкт-Петербурзі з міркувань безпеки обмежували мобільний інтернет, а частину систем ППО перекидали з віддалених регіонів Росії. Видання називає це не лише символічним ударом по образу російської військової сили, а й відображенням ситуації на фронті. За оцінкою The Economist, ініціатива у війні вперше майже за три роки почала зміщуватися на користь України.
Ключовий сигнал – провал очікуваного весняного наступу Росії. За розрахунками The Economist на основі карт Інституту вивчення війни, за останні 30 днів Росія втратила контроль над 113 кв. км території. У квітні російські війська вперше з серпня 2024 року зафіксували чисту втрату територій.
Аналітики ISW серед причин називають українські контратаки на землі, удари середньої дальності, припинення незаконного використання росіянами терміналів Starlink в Україні, а також внутрішні обмеження Telegram у Росії, які ускладнили комунікацію. Ще одна проблема для Москви – втрати особового складу. За оцінками, Росія втрачає близько 35 тис. військових на місяць, що перевищує темпи поповнення армії.
Загальні втрати Росії вбитими й тяжко пораненими з початку повномасштабного вторгнення The Economist оцінює майже у 1,4 млн людей. На фронті різко змінився і характер втрат. Значну частину уражень тепер завдають FPV-дрони, які полюють на солдатів, техніку та ускладнюють евакуацію поранених.
Російські військові скаржаться, що нові українські автономні дрони майже не чути до моменту атаки, а керування через оптоволоконні кабелі допомагає обходити засоби радіоелектронної боротьби. Через насичення фронту дронами навколо лінії зіткнення формується зона ураження приблизно до 20 км, яка поступово розширюється в російський тил. Для Росії це особливо болісно, бо саме її війська намагаються наступати й потребують постійного підвезення людей, боєприпасів і техніки.
Україна також стикається з ризиками у цій зоні, але активніше використовує наземні безпілотні системи для евакуації та доставки вантажів. Це знижує потребу підставляти людей під вогонь і допомагає тримати оборону без великих втрат на небезпечних ділянках. Окремо The Economist виділяє зростання українських ударів середньої дальності – на 50-300 км.
Їхніми цілями стають склади боєприпасів, ангари з дронами, командні пункти, радари, пускові установки ППО та місця концентрації техніки й військ. Ще глибше в тилу Росії Україна нарощує далекобійні атаки. У березні, за даними видання, Україна вперше перевищила Росію за кількістю запущених далекобійних дронів.
Під удар усе частіше потрапляють економічні та військові об'єкти майже за 2 тис. км від українського кордону. У квітні удар пошкодив чотири російські бойові літаки на авіабазі Шагол у Південному Уралі. На початку травня горіли нафтопереробний завод і насосна станція у Пермі.
Також частіше атакують нафтову інфраструктуру й експортні хаби Росії. За даними Reuters, які наводить The Economist, атаки на порти та НПЗ у квітні змусили Росію скоротити видобуток нафти на величину до 400 тис. барелів на добу. Водночас загальний експорт нафти впав лише на 7%, а доходи Росії навіть зросли через війну навколо Ірану та вищі ціни.
Головна проблема Росії полягає в тому, що вона не може прикрити всі важливі об'єкти від дронів. Україна протягом року системно послаблювала російську ППО, а територія Росії надто велика, щоб забезпечити точковий захист усіх військових, промислових і нафтових цілей. Для України це важливо не лише як військова динаміка.
Якщо Росія втрачає наступальний темп, а її тилова інфраструктура стає вразливішою, це посилює переговорну позицію Києва, аргументи для продовження західної допомоги та доводить ефективність інвестицій у дрони, ППО й далекобійні спроможності. Водночас The Economist застерігає, що найближчі місяці залишаються критичними. Росія може спробувати адаптуватися до української переваги в дронах або накопичувати сили для літнього наступу.
Але нинішня картина для Кремля виглядає дедалі складнішою: фронт не дає очікуваних результатів, втрати зростають, а удари по тилу стають регулярною проблемою для російської економіки й армії. Контекст. Оцінка The Economist важлива тим, що поєднує одразу кілька ознак зміни динаміки війни: провал очікуваного весняного наступу Росії, чисту втрату територій у квітні, зростання ролі українських FPV-дронів і ударів по російській тиловій інфраструктурі.
За даними ISW, у квітні російські війська втратили контроль над 116 кв. км території — це перший такий результат із часу української операції в Курській області у серпні 2024 року. Коментар. Це не означає швидкого завершення війни або автоматичного обвалу російського фронту.
Росія зберігає ресурси для нових атак і може спробувати адаптуватися до української переваги в дронах. Але для України ключове інше: західні аналітики дедалі частіше розглядають українські дрони, ППО та удари по тилу не як тимчасову оборонну тактику, а як системний інструмент виснаження російської армії й економіки. Саме це посилює аргументи Києва у переговорах із партнерами про подальше фінансування, постачання зброї та розширення далекобійних можливостей.
За матеріалами: The Economist, ISW, Al Jazeera, Reuters
