Операція ЗСУ у Курській області РФ розпочалася вранці 6 серпня і вже триває майже два тижні. Однак події могли розвиватись інакше, оскільки Україна розглядала кілька варіантів операції. Про це повідомляє The Economist.
Як пише видання, було розглянуто кілька сценаріїв наступу на найслабші точки російської лінії оборони, а саме: удар у Брянській області, удар у Курській області, комбінований удар у двох регіонах одразу, або ще більший масштаб.
Генерал ЗСУ Олександр Сирський тримав свої плани в таємниці, ділившись ними лише з вузькою групою генералів та співробітників служб безпеки. З президентом України Володимиром Зеленським він говорив віч-на-віч, без свого штабу.
Більшість інформації армійська розвідка дізнавалася самостійно, а не доручила це Головному управлінню розвідки (ГУР МО України). Розвідувальну агенцію включили лише на пізній стадії підготовки операції.
Один із джерел видання стверджує, що західні союзники також не знали про те, до чого готувалася Україна. Обмежені комунікації до рівня службової необхідності дозволили ЗСУ розпочати атаку до того, як росіяни зрозуміли що відбувається.
Як пише The Economist, Сирський збив противника з пантелику, приховавши прибуття найдосвідченіших дивізій, які брали участь у боях. Підкріплення було перекинуто до лісів біля кордону Курської області під приводом захисту від передбачуваного російського нападу на Суми. Паралельно в українських ЗМІ з'явилася інформація про вторгнення РФ, яке станеться вже незабаром.
"Ротація відбулася приблизно за півтора тижні до початку Курської операції. Росіяни продовжували вірити, що ми просто захищаємо кордон", – сказав один із джерел The Economist.
Самі солдати почали підозрювати, що відбувається щось серйозне, на початку серпня, коли їм раптово видали спорядження. Зокрема нові каски з вбудованими навушниками, а також нові штурмові гвинтівки. Вони проводили навчання на макетах, які, як пізніше зрозуміли, були російськими селами. 80-та бригада почала готуватися до другої хвилі атаки.
Видання додало, що головком Сирський приберіг більшу частину атакуючих сил саме для цієї другої хвилі і, можливо, з цієї причини Росія спочатку вважала прорив не надто серйозним.
