Українські удари по російських НПЗ зараз роблять те, чого не зробили західні санкції. Про це пише видання Foreign Affairs.
Загалом з жовтня Україна завдала щонайменше 20 ударів по російських нафтопереробних заводах. Українські посадовці з питань безпеки зазначають, що метою цих атак є припинення постачання палива російським військовим і скорочення експортних надходжень, які Кремль використовує для фінансування своїх воєнних зусиль.
До кінця березня Україна знищила близько 14% російських нафтопереробних потужностей і змусила російський уряд запровадити шестимісячну заборону на експорт бензину. Один з найбільших виробників нафти у світі тепер імпортує бензин.
Критика Вашингтона недоречна — атаки на НПЗ не матимуть того впливу на світові енергетичні ринки, якого побоюються американські чиновники. Ці удари знижують здатність Росії перетворювати нафту на придатні для використання продукти, але вони не впливають на обсяг нафти, яку країна може видобувати або експортувати. Насправді, при скороченні внутрішніх переробних потужностей Росія буде змушена експортувати більше сирої нафти, що призведе до зниження світових цін, а не до їх зростання.
"Київ має перемагати там, де може, а кампанія зі знищення російських нафтопереробних потужностей приносить Україні вигоду за обмеженого ризику", — зазначає журнал.
Досі Україна атакувала переважно нафтопереробні заводи, а не нафтові родовища або інфраструктуру експорту сирої нафти. Ця відмінність дуже важлива.
Українські удари завдали значної шкоди російським нафтопереробним потужностям, скоротивши продуктивність на 900 тисяч барелів на добу. Ремонт буде повільним і дорогим, почасти тому, що нафтопереробні установки є величезним і складним устаткуванням, на проектування і будівництво якого йдуть роки, часто тому, що західні санкції перешкоджають доступу російських компаній до спеціалізованих компонентів.
Можливості Росії зі зберігання нафти обмежені. Тому при руйнуванні або пошкодженні НПЗ видобуту нафту не можна просто зберігати для подальшого використання. У результаті у російських виробників залишається всього два варіанти: збільшити експорт сирої нафти або закрити свердловини й скоротити видобуток. Обидва варіанти неприємні для Росії, але збільшення експорту менш болюче, ніж скорочення видобутку.
Якщо Росія вирішить закрити свердловини замість того, щоб збільшити експорт, світові ціни на нафту дійсно зростуть, чого адміністрація Байдена прагне уникнути. Але тоді Росія зіткнеться з іще більш різким зростанням вартості нафтопродуктів, тільки з меншими експортними доходами, щоб пом'якшити удар.
Дані за останні місяці підтверджують, що, як і очікувалося, Росія експортує більше сирої нафти, тоді як експорт очищеного палива досяг майже історичного мінімуму. Західні ринки, ймовірно, не постраждали, але Росія відчуває удар.
Українські удари по російських НПЗ зараз роблять те, чого не зробив режим санкцій. Не ставлячи під загрозу світові поставки енергоносіїв і не підвищуючи ціни, ці атаки скорочують доходи Росії й знижують її здатність перетворювати сиру нафту на паливо, необхідне для роботи танків і літаків.
Удари по російських НПЗ також навряд чи призведуть до розширення війни. Принаймні Росії буде важко піти на ескалацію з огляду на її тривалу і набагато масштабнішу кампанію зі знищення енергетичної інфраструктури України. Замість того, щоб погрожувати ескалацією у відповідь на удари України, Кремль намагається применшити їхні наслідки.
"Удари по російських НПЗ самі по собі не змусять Москву капітулювати, але вони зроблять конфлікт складнішим і дорожчим для Росії, і тому, якщо нічого іншого не лишається, коли настане час переговорів, вони можуть підштовхнути Кремль до поступок", — пише Foreign Affairs.
