Корпус системного блоку – це зовнішня "оболонка", яка об'єднує комплектуючі та забезпечує їх захист. Стінки захищають від механічних пошкоджень та забруднень, отвори запобігають перегріву, кріплення дозволяють надійно зафіксувати крихкі деталі. Щоб системник прослужив якнайдовше, посилену увагу при виборі слід приділяти не тільки «залізу», а й технічним характеристикам корпусу.
Розмір та форм-фактор
Асоціація до словосполучення "системний блок" – досить велика і важка "коробка", розташована під комп'ютерним столом (часто – у спеціальній ніші). Це найпоширеніший варіант компонування корпусів – вертикальний. Залежно від габаритів моделі цього типу класифікують на три підвиди:
Full Tower – повноформатні;
Midi Tower – середні;
Mini Tower – компактні.
Якому віддати перевагу залежить від кількості вільного простору в розпорядженні. Якщо за робочим столом і так доводиться тіснитися, постійно зрушуючи в одну купу клавіатуру, мишку, колонки та іншу периферію, доцільно зупинитися на мініатюрному корпусі.
Також існують десктопи чи горизонтальні корпуси. Вони призначені переважно для настільної установки. Через «урізані» розміри — не розраховані на потужну та вимогливу «начинку».
Блок живлення: наявність та місце встановлення
Роботу процесора та інших енергозалежних запчастин забезпечує блок живлення. Для висококласного складання краще купити джерело електроживлення окремо, заздалегідь підрахувавши сумарну споживану комп'ютером потужність і додавши невеликий запас. Для ПК початкового та середнього рівня цілком достатньо вбудованого БЖ.
Ультрабюджетні корпуси оснащують найслабкішими блоками живлення, але це не єдина біда. Другий мінус у тому, що їх ставлять у верхній частині — над усіма комплектуючими. Там вони слабко охолоджуються, через що можуть виникнути проблеми. Варіант практичніший і безпечніший — корпус із нижнім розташуванням блоку, від якого запитано «залізо».
Матеріали виготовлення
Виробники комп'ютерних корпусів вважають за краще працювати зі стійким до нагрівання та механічних пошкоджень пластиком, полікарбонатом; з легким та тонким алюмінієм. Так само в пріориті міцна та довговічна сталь, оргскло та загартоване скло.
Різні види скла використовують для виготовлення бічних стінок та вставок спереду. Наявність скляних деталей позитивно відбивається на зовнішньому вигляді. Корпуси з ними виглядають стильно та актуально. Особливо, якщо всередині стоять комплектуючі (відеокарта, охолодження) з яскравим підсвічуванням, що налаштовується.
Роз'єми спереду
Раніше порти для підключення допоміжних пристроїв та сторонніх гаджетів розташовувалися лише на спинці. Зараз більшість корпусів мають роз'єми спереду. Це велика перевага, оскільки пробиратися до задньої частини проблематично.
При повсякденному використанні комп'ютера зазвичай не обходяться без входів:
USB різних стандартів,
mini-Jack,
картридера.
Сумісність із накопичувачами
Слоти під накопичувачі бувають різних форматів: 2,5” – під швидкі та надійні SSD, 3,5” – під вінчестери. У корпусі потрібні і ті, й інші, щоб можна було забезпечити комп'ютер якнайбільшим запасом постійної пам'яті з різними характеристиками. Двох чи трьох «посадкових місць» цілком достатньо, якщо не передбачається використання ПК для масштабного мультимедійного сховища. Кріплення слід обирати висувні, щоб не доводилося возитися з болтами.
Перед придбанням корпусу також не буде зайвим оцінити можливості кабель-менеджменту. Важливо, щоб вистачало простору для акуратного розведення проводів.
