Суд ЄС визнав позов компанії Nord Stream 2 AG щодо змін до євродирективи, яка поширює деякі правила внутрішнього ринку на трубопроводи з третіх країн, таким, що є частково прийнятним – після протилежного рішення Суду загальної юрисдикції ЄС.
Відповідне комюніке опублікували 12 липня.
У квітні 2019 року Євросоюз змінив газову директиву, щоб правила, які застосовуються до трубопроводів між двома і більше країнами-членами, застосовувалися у межах ЄС також до газопроводів з та до третіх країн. Ці правила передбачають, зокрема, розділення структур, що відповідають за транспортування газу і тих, які відповідають за виробництво і постачання, як і визначають доступ третіх сторін до систем.
Зареєстрована у Швейцарії Nord Stream 2 AG, "дочка" російського "Газпрому", оскаржила зміни до директиви у Суді загальної юрисдикції ЄС. Рішенням від 20 травня 2020 року він відхилив позов як такий, що не є прийнятним. Компанія оскаржила рішення у Суді ЄС.
Суд ЄС зазначає, що в цілому усі рішення інституцій, у тому числі директиви, можуть бути предметом позову, тому що передбачається, що вони мають зобов’язуючі юридичні наслідки. Щоб особа могла застосувати це право позову щодо акту, який її не стосується – як у випадку директиви, яка стосується країн-членів – потрібно встановити, що даний акт безпосередньо зачіпає позивача і не залишає країнам-членам свободи вибору щодо його імплементації.
Суд вважає, що висновком про те, що за відсутності додаткових заходів, схвалених на рівні країн-членів, директива сама по собі не може створювати зобов’язання для особи і впливати на її правове становище, суд загальної юрисдикції порушив своє зобов’язання оцінювати ці наслідки за суттю, а не формою юридичного акту.
Також суд звертає увагу, що зміни до директиви, які розширили її дію на інтерконектори між країнами-членами й третіми країнами, мають наслідком підпорядкування відповідних інтерконекторів цим правилам, відтак зміни до директиви напряму стосуються правового становища компанії Nord Stream 2 AG, і суд загальної юрисдикції, дійшовши протилежного висновку, допустив правову помилку.
Крім того, суд зауважує, що країни-члени мають певний простір для рішень щодо винятків і відступу від деяких положень директиви за певних умов, але вони неможливі у випадку Nord Stream 2 AG, оскільки проєкт не відповідає цим умовам, і вибір можливий тільки у тому, якими способами забезпечити розділення функцій постачання і транспортування.
Суд дійшов висновку, що серед існуючих та ще не побудованих інтерконекторів "Північний потік-2" – єдиний газопровід, до якого не можливо застосувати якісь винятки й відступ від правил, і з цього випливає, що зміни до директиви напряму стосуються Nord Stream 2 AG і тому позов слід визнати прийнятним у межах того, як це індивідуально стосується компанії.
Справу передають назад до суду загальної юрисдикції для рішення по суті позову.
Нагадаємо, уряд Німеччини відкинув припущення про те, що він може активувати газопровід "Північний потік-2" із Росії до Німеччини, щоб компенсувати скорочення потоків газу через Україну.
