Припис першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу не обмежує права Банку на отримання процентів як плати за користування кредитом.
До такого висновку 22 червня дійшов Конституційний Суд у справі № 6-р(ІІ)/2022 за конституційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" щодо відповідності Конституції України припису першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу.
Встановлено, що між Банком та Підприємством укладено кредитний договір про надання грошових коштів у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії. Укладаючи кредитний договір, сторони домовились, що проценти як плата за користування грошовими коштами будуть нараховані, а відповідно мають бути виплачені до дня повернення кредиту.
Банк вважає що припис першого речення частини першої статті 1050 ЦК (якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу – суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) обмежує отримання Банком нарахованих процентів за користування кредитом моментом настання терміну повернення кредиту, а не зарахуванням грошової суми, що її було позичено, на банківський рахунок кредитора.
Конституційний Суд дійшов висновку, що як на момент укладення кредитного договору, так і протягом строку кредитування Банк мав правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту, а відтак право вимоги Банку щодо сплати йому таких процентів є майном та відповідно об'єктом права власності, захист якого гарантує стаття 41 Конституції України.
При цьому, КС зазначив, що приписи статей 625 та 1050 ЦК унормовують питання відповідальності за порушення грошового зобов'язання позичальником, тоді як приписи статті 1048 Кодексу визначають загальні умови нарахування, сплати процентів за користування грошовими коштами як істотні умови договору позики, кредитного договору. Приписи частини другої статті 625, першого речення частини першої статті 1050 та частини першої статті 1048 ЦК регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов'язань за договором у натурі, якщо інше не встановлено в договорі або законі.
У підсумку, рішенням КСУ встановлено, що в аспекті порушених у конституційній скарзі питань припис першого речення частини першої статті 1050 ЦК не обмежує права Банку на отримання процентів як плати за користування кредитом, не спричиняє негативних наслідків для права Банку на ведення підприємницької діяльності, а тому є конституційним.
